Деталі
Завантаження Docx
Читати Більше
Тож Я сховалася в одному з орендованих автомобілів. І єдиною машиною, яку Я могла взяти напрокат на той час, була, як Я вам казала, з коробкою передач. За все своє життя Я ніколи не їздила на ручній передачі. […] ( Як Майстер вперше в історії провів ручку перемикання передач на великій дорозі? Продовжуйте дивитися, щоб дізнатися! )
Тож Я запитала людей, які стояли зі мною в черзі: “У вас є номер таксі, щоб Я могла викликати таксі?” Тож одна добра жінка вийшла з черги і сказала: “Ось там є магазин. Всередині є безкоштовний телефон, щоб викликати таксі.” [...] Вона навіть показала мені, як зателефонувати на цей телефон: “Просто візьми трубку, і хтось з тобою поговорить, а потім Ти скажеш, що хочеш таксі, і скажеш, де Ти, і вони приїдуть”. Я теж не знала, де Я. Тож Я сказала: “Магазин”. І вони сказали: “У нас так багато таких магазинів. Тож Ти маєш сказати мені адресу”. Тож Я попросила працівників магазину підійти та поговорити з таксистом (водієм). Я була “незнайомцем у землі Єгипетській”. Тож мені допомогли, і Я знайшла таксі.А пізніше Я отримала номер у готелі, маленький, дешевий. Я пішла поміняти гроші, і тоді почувалася в безпеці. Але тоді в готелі стільки всього запитали – не тільки паспорта, а й водійських прав – Бог знає, у мене їх немає. А потім кредитну картку – Я не хотіла віддавати, бо це не моє ім’я – Я позичила. Ой, у моєму житті не все так просто. Ви думали, що так – це ні. Я вже думала, що моє життя просте – це не так. Тож Я також не могла зупинитися в тому готелі, тому що Я недостатньо “надійна”. Вони не вірять твоєму обличчю, твоїм розмовам, твоєму погляду – якими б лагідними Ви не виглядали чи не були, чи як м’яко Ви не говорили – вони вірять у надруковану кредитну картку. Наприклад так. Тому Я не змогла залишитися там у тому готелі. Мені довелося їхати вночі на таксі, бо Я не знала, що ще робити – у той час ні магазинів, ні потягів, ні автобусів.Я поїхала на таксі з Лондона туди, куди мала їхати. Було близько двох годин. А таксист був мусульманин. Він сказав мені, що він мусульманин. Добре, добре. Тож Я привітала його в ім’я Аллаха. Але, може, йому було погано з дружиною чи що вдома; він продовжував говорити дуже різко зі мною всю дорогу, з будь-якої причини, просто говорив різко. Але потім раптом він змінив свою мелодію. Він розповідав, що не хотів їсти те і те через алергію. Тож Я сказала: “О, тоді ти майже як веган”. Він сказав: “Ні, я не веган. Я просто їм те і це, тому що це не викликає алергії. Я п’ю мигдальне молоко і молоко без лактози”. Я сказала: “О, Я знаю, Я знаю. Оскільки Я веган, то п’ю те й те веган молоко. Я не п'ю лактозне молоко”.А потім, коли ми зупинилися в магазині, тому що йому потрібно було заправити свою машину, Я зайшла і купила для нього багато всього веганського — печива, тістечок і різних видів веганського молока, щоб спробувати. А потім він знову став дуже жорстким до мене. Він вирвав усі речі з моїх рук і кинув їх назад на полиці. Я сказала: “Але чому? Я плачу за це”. Він сказав: “Ні, ні, ні! Я не хочу! Я не хочу! Я не хочу!” Він був таким дуже жорстким. Мабуть, у нього були якісь проблеми, фізичні чи щось таке. А може, була пізня ніч і він не хотів везти мене так далеко, але мусив це зробити, бо був на службі. Він стояв у черзі, щоб прийняти клієнтів, тому йому довелося. Я весь час дуже вибачалася. Я сказала: “Вибач, вибач. Зараз пізня ніч, і Я компенсую це. Я заплачу більше, ніж ти просиш. Не переживай про це. І ось, візьми спочатку. Тут. Це 50 фунтів для тебе. Будь ласка, це для тебе одного. А потім ще заплачу. ОК?" Тоді він сказав: “Ні, ні. Ви зберігайте це. Сплатите все разом пізніше — це нормально”.Він не збирався брати гроші чи намагався створити неприємності. Просто в той час у нього були якісь проблеми. Потім Я говорила з ним про іслам, щось, що Я знаю про хадиси та Коран. Потім йому це почало подобатися. Отже, ми були добре. Ми дружили до останнього. І тоді Я пішла туди, куди мала йти. Тоді Я сказала: “Будь ласка, зупини тут перед тим веганським рестораном. Мені треба щось з'їсти”. Крім того, Я не хотіла, щоб він знав, куди Я йду далі. Я часто змінюю таксі на півдорозі, щоб убезпечити себе. Ось про що Я думаю. Все одно це безпечно, безпечна країна, але Я завжди намагаюся вживати додаткових заходів обережності, тому що часто подорожую сама. Так чи інакше, Я пішла у ресторан і замовила веганську їжу, а потім викликала таксі й поїхала в інше місце.Іноді Я просто зупиняю запис і записую знову, тому що мій голос не завжди збігається з попереднім голосом. Сподіваюся, глядачі не заперечують.Причина, чому Я постійно міняю таксі, якщо мені доводиться їхати в таксі, полягає в тому, що Я здебільшого щедра до водіїв. Я даю їм хороші, дуже щедрі чайові або запрошую їх на веганські страви, які Я замовляю в ресторані, а потім даю їм їх із собою. І тоді вони знають, що у мене є гроші. Тому на випадок, просто з міркувань безпеки, Я міняю таксі. І Я завжди зупиняюся там, де це безпечно, а потім, можливо, Я піду туди, куди хочу піти, зупиняюся перед готелем, або Я прошу іншого таксі з готелю, нового таксиста, наприклад. Це просто додатковий запобіжний захід, тому що Я в цьому світі одна. І Ви знаєте, що цей світ не для всіх добрий і милий, і Я повинна піклуватися про себе.Іноді Я поверталася на Тайвань (Формоза) чи ще кудись і заздалегідь казав людям, щоб вони приїхали і забрали мене на машині чи щось подібне. Але потім Я вже не хотіла. Тому що, наприклад, приїжджали всі тайванці (фомозани), а в аеропорту було дуже людно. Я не хочу заважати іншим людям подорожувати. І Я не хочу, щоб люди будь-яким чином блокували інших. Вони приносили крісло-седан, а потім саджали мене на нього й несли мене з чотирма людьми – двоє спереду, двоє ззаду – на плечах, щоб усі могли бачити. Боже мій, це було справді щось складне, а Я була дуже сором’язливою. Тож через деякий час Я не наважувалася повідомляти нікому, що повертаюся чи взагалі кудись їду. Я просто тікала.Навіть коли Я їздила у європейський тур – пам’ятаєте європейський тур під час війни, на запрошення однієї з ваших сестер, яка благала мене приїхати, щоб зупинити війну в той час – Я їхала зовсім сама із своїм простим багажем. І Я б не наважилася їхати в жодному з автомобілів учнів, їхати з ними або щось інше. Я пішла зовсім сама. І коли Я побачила, що вони йдуть назустріч, Я одразу втекла кудись. Тож одного разу, пам’ятаєте, Я вам казала, у Словенії взагалі більше не було таксі. І всі учні бачили мене, тому що вони також збиралися почути мою лекцію під час екскурсії. У той час вони стежили за мною скрізь у різних країнах. Але Я завжди ходила сама. І вони побачили мене і сказали: “Ой, Майстер, Майстер, іди сюди, у нас є машина”. Ні, не наважилася, тому що всі прийдуть. Якби Я туди пішла, залишилася там, дочекалася їхньої машини, то всі інші прийшли б. А в аеропорту було б хаотично.Тож Я сховалася в одному з орендованих автомобілів. І єдиною машиною, яку Я могла взяти напрокат на той час, була, як Я вам казала, з коробкою передач. За все своє життя Я ніколи не їздила на ручній передачі. І це була остання хвилина біля магазину. Чоловік так хотів закрити свій магазин, щоб повернутися додому. І він просто сказав мені: “Зроби це. Зроби те. Зроби те. А потім машина поїде”. Я сказала: ‘Будь ласка, ні, Я ніколи раніше не їздила на такій машині”. Він сказав: “Ти знатимеш”. Як? Тому що в Європі бачила, що багато машин були лише з перемиканням передач. Тож він сприйняв як належне те, що Я знаю, що Я просто хотіла нахабно поводитися з ним, щоб затримати його, щоб він не пішов додому до дружини та дітей і не повечеряв. Я сказала: “Ні, Я дійсно не знаю. Будь ласка, покажіть мені”. Він сказав: “Ти знатимеш, як. Просто зроби це. Просто веди. Ти тиснеш на газ і Ти тиснеш...” Я навіть забула, що він мені сказав. А тепер, якби Ви сказали мені керувати ручним перемиканням передач, Я б більше не знала, як.Отже, Я в той час їхала з аеропорту до столиці, і машина багато разів зупинялася. Довелося зупинитись, написати на великому аркуші паперу, заклеїти його скотчем, покласти на заднє скло: “ Водій Учень! Будь ласка, зверніть увагу!” І тут люди, що проїжджали повз мене, бачили, як Я “качум, качум”. Машина майже зупинилася чи не хотіла їхати. Вони продовжували дивитися на мене з приязними посмішками. Люди там були такі добрі, такі добрі; вони зрозуміли, вони просто уникали моєї машини. І Я молилася весь час: “Будь ласка, хай машина їде”. І Я не знаю як – стоп, старт, стоп, старт, “качум, качум, качум”, півстоп, півстарт, все таке... І все-таки Я доїхала до одного з готелів десь на тій трасі. . Потім Я зайшла і дозволила персоналу готелю подбати про цю машину, зателефонувала цій компанії, щоб забрати її завтра або будь-коли. “Скажіть, будь ласка, чи можу Я взяти таксі, щоб поїхати до столиці”. Так вони все це влаштували. Тому що мені треба було швидко їхати, Я вже не могла “качум капом” з тією машиною. Це небезпечно, і Я б надто довго затримувалася. Тому що в той час кожні два дні була в одній країні лекція. Ви це пам'ятаєте? Кожні два дні Я мала бути в іншій країні. Тому Я не могла просто гратися з цією машиною.На щастя, Небеса захистили, ангели допомогли мені, і Я якось добралася до готелю і влаштувала це. А вони сказали: “Ой, дуже дорого їхати до столиці на таксі”. Я сказала: “Ні, ні, мені байдуже. Будь-ласка будь-ласка. У мене є гроші, щоб заплатити”. Звичайно, коли Я вирушала у дорогу, Я готувалася, у мене були готівка, а також деякі кредитні картки. У всякому разі, Я сказала: “Не заперечуйте, у мене є гроші”. Тому мені завжди доводиться міняти таксі, де тільки можна, щоб люди знали, що в мене є гроші. Бо іноді мене не хочуть брати. Вони хвилюються, що це занадто велика відстань і чи є у мене гроші чи ні. А Я чужинка; Я не європейка. Такі речі. Бути самій в дорозі дуже важко, і Ви також повинні захистити себе. І Ви повинні переконати людей, що у вас є гроші на далеку відстань. Тепер Я все це пам'ятаю. Це як голлівудська історія.Photo Caption: З любов’ю даруйте найкраще, щоб інші відчували себе задоволеними!
