Деталі
Завантаження Docx
Читати Більше
Після довгих марних зусиль ми усвідомлюємо, що справжньою перешкодою, яку нам потрібно подолати, є ми самі, наші хибні упередження та несприятливі звички, які заважають нам відчувати любов і щастя.Гора – це я, Гора страху. Я мушу перемогти, Або я мушу зникнути З цієї тіні чорної магії Або я помру на самоті... у страху!Скоро ми настільки звикнемо до болю, Що не зможемо більше впізнати щастя Коли воно знову повернеться! Як бідні, які так звикли до нестатку.Скоро ми настільки звикнемо до самотності Що ніколи не зможемо жити разом, Як дикі ведмеді народжені на Північному полюсі Які знають тільки зиму!Чим більше ми намагаємося, тим більше ми зазнаємо невдач. Як дощі – молодість, що котиться з пагорба. Кохання і почуття заіржавіли, Як машини, що не використовуються!Гора – це я, Гора страху. Я мушу перемогти, Або я мушу зникнути З цієї тіні чорної магії Або я помру на самоті... у страху!Протягом тисячоліть наш світ був охоплений конфліктами та лихами. Перед обличчям трагедій людство часто мріяло про дивовижне місце, де не існує катастроф, голоду та бідності – про втрачений Рай, забуту Батьківщину. Ми мріємо про день, коли зможемо повернутися до Небесного Царства, де панують співчуття, щастя та мир. Пісня «Втрачений горизонт» виражає цю спільну мрію людства.Ви коли-небудь мріяли про місце Далеко від усього, Де повітря, яким ви дихаєте м’яке і чисте Діти граються на зелених полях Де звук гармат Більше не руйнує ваші мрії.Ви коли-небудь мріяли про місце Далеке від усього Де ніколи не дмуть зимові вітри І живі істоти мають простір для зростання, Де звук гармат Більше не руйнує ваші мрії.За багато миль від вчора Перш ніж ми дістанемося завтра Є загублений горизонт Який чекає, його знайшли Є загублений горизонт Де звук гармат Більше не руйнує ваші мрії.Кожне розставання і прощання просякнуті горем. В одну мить внутрішні емоції і зовнішній пейзаж розриваються; наші світи роз’єднуються. Залишається лише спогад про втрачений рай. «Вхід до печери Вершина гори Витоптана стежка Тисяча років насолоди під відблиском місяця...» Якщо колись хтось повернеться до місця минулого, небесна мрія все ще буде витати, як і раніше.Персикові листя розсипані по стежці до раю Мелодійний струмок і оріол прощаються сумно Півроку в країні фей Крок у земне існування Кінець минулих мрій і залишків кохання! Зношені камінці, засохлий мох Вода тече, квіти пливуть Журавель злітає у високе небо Небо і Земля розділені в цю мить назавжди Вхід до печери Вершина гори Витоптана стежка Тисяча років насолоди під відблиском місяця...Є мрійлива квітка під назвою «Незабудка», відтінок якої нагадує колір Небес. «Незабудка» смиренно нагадує нам про вічне заклик Бога ніколи не забувати Його, нашого вседайного Творця.Божа любов до нас завжди вірна, пристрасна і безумовна. Але в цьому метушливому світі ми часто відволікаємося і віддаляємося від Нього, марно переслідуючи ілюзорні земні бажання, життя за життям. Одного дня ми прокинемося і зрозуміємо, що вічне блаженство, якого ми шукали, знаходиться саме тут, в обіймах нашого Найулюбленішого, нашого Найвеличнішого Отця на Небесах.Зараз ми хотіли б представити інструментальну версію пісні, складеної Верховним Майстром Чінг Хай, під такою ж назвою, «Не забувай мене». Приємного прослуховування.
